Виробництво вольфрамового дроту

Виробництво вольфрамової нитки в основному використовує паравольфрамат амонію (APT) як сировину. Загальний процес передбачає кальцинування APT на повітрі при температурі близько 500 градусів для отримання триоксиду вольфраму або незначне його відновлення у водні при температурі близько 450 градусів для отримання синього оксиду вольфраму. Вольфрамові нитки для ламп розжарювання вимагають додавання невеликих кількостей оксиду калію, діоксиду кремнію та оксиду алюмінію до триоксиду вольфраму або синього оксиду вольфраму; загальна сума цих трьох не повинна перевищувати 1%.

Потім легований оксид вольфраму відновлюється до металевого порошку вольфраму за допомогою водню. Процес відновлення зазвичай складається з двох етапів: по-перше, відновлення до діоксиду вольфраму (коричневого оксиду вольфраму) приблизно при 630 градусах, а по-друге, відновлення до металевого порошку вольфраму при приблизно 820 градусах. Метою цих двох етапів відновлення є забезпечення повного використання доданого калію та контроль розміру частинок порошку. Отриманий легований вольфрамовий порошок потім пресують у довгі тонкі прямокутні смужки в спеціально розробленій формі. Вольфрамовий брусок спікається шляхом пропускання електричного струму через водень і його нагрівання за допомогою власного-опору (досягаючи температури приблизно 3000 градусів). Після спікання щільність вольфрамового бруска може досягати понад 85% від теоретичного значення. Цей вольфрамовий стрижень потім можна відковати у вольфрамові стрижні діаметром приблизно 3 мм за допомогою ротаційного кування, а потім переробити на вольфрамовий дріт різної товщини за допомогою-методи витягування.

Коли діаметр вольфрамового дроту досягає рівня мікрометра, важко точно виміряти його діаметр за допомогою звичайного штангенциркуля. Тому на міжнародному рівні товщина вольфрамових дротів діаметром менше 0,2 мм зазвичай виражається вагою ділянки дроту довжиною 200 мм.